Іскра О.В. – 1945 року по 1958 рік;
Микитич А.В. – з 1958 року по 1975 рік;
Дибський С.Н. – з 1975 року по 1978 рік;
Гапон Б.О. – з 1978 року по 1980 рік;
Кудим В.М. – з 1980 року по 1983 рік;
Серих Г.Г. – з 1983 року по 1985 рік;
Киш М.В. – з 1985 року по 1999 рік;
Черепашук Д.Я. – з 1999 по 2021
Матвієнко Л.М. з 2021 року і по даний час.
В радянський період найбільших успіхів досягли випускники школи:
Гончарук Я.А. – академік, ректор Львівської торгово-економічної академії;
Моклячук М.П. – доктор фізико-математичних наук, завкафедрою Київського національного університету;
Кравець Ю.М. – кандидат технічних наук; Киш Л.М. – кандидат економічних наук;
Щедрик В.П. – кандидат фізико-математичних наук;
Дмитрук В.І. – кандидат історичних наук, старший науковий працівник інституту історії НАНУ;
Чехній В.М. – кандидат географічних наук, старший науковий працівник інституту історії НАНУ;
Недзельський І.І. – кандидат юридичних наук;
Присяжнюк Л.І. – магістр педагогічних наук; старший викладач Вінницького державного педагогічного університету ім.. М.Коцюбинського.
Із змінами в організації освітнього процесу в районі змінювався і статус навчального закладу, якщо в 70-80-х роках в селищі він мав статус єдиної середньої школи, то в 90-х роках в селищі Липовець було організовано ще 2 середні школи. Але постійно Липповецька загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 2 за кількістю учнів була провідною не тільки в місті, а й в районі. У зв’язку зі змінами в нормативно-правових актах України, з метою приведення у відповідність статутних документів Липовецьку середню школу перейменовано у «Липовецьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 2» (Статут Липовецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2). Згідно рішення 25 сесії 7 скликання Липовецької районної ради Вінницької області від 27 липня 2018 року № 388 «Про реорганізацію шляхом перетворення Липовецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 2 Липовецької районної ради Вінницької області в опорний заклад «Липовецька загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 2 Липовецької районної ради Вінницької області», рішення 27 сесії 7 скликання Липовецької районної ради Вінницької області від 21 грудня 2018 року № 434 «Про затвердження Статуту опорного закладу «Липовецька загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 2 Липовецької районної ради Вінницької області». Згідно рішення 6 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 22 січня 2021 року № 106, на основі наказу по школі від 25 січня 2021 року № 9 опорний заклад «Липовецька загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 2 Липовецької районної ради Вінницької області» перейменовано на опорний заклад «Липовецька загальноосвітня школа І-ІІ ст. № 2 Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області». В 2023 році школа набула нової змінні в назві, школу перейменували в ліцей.
Живий пам'ятник
Всі, хто побував у Липовецькій ЗОШ І - III ступенів № 2 (а побувало багато вчителів області та району, бо школа — осередок передового педагогічного досвіду), завжди цікавилися: "А що то у вас посеред подвір'я школи росте купка сосон?"
І ось зовсім недавно (напередодні відкриття нового спортзалу) біля цих сосон зявився меморіальний камінь з надписом: "Сосни висаджено 1966 року білорусом, капітаном Радянської Армії Лапекіним Ф.Д. на честь вчительки Дружкової Г.В., яка в період окупації врятувала йому життя".
У далекому січні 1944 року майже 19-річна зозівчанка Аня разом зі своїм молодшим братиком Яшею пішли з саночками до ожереду за соломою. Коли уже закінчили вантажити солому, раптом почули приглушений стогін, що линув з ожереду. В темряві обстежили скирту і знайшли непритомну людину, яка була вся в крові. Негайно скинули солому із санок і з неймовірними зусиллями обважніле тіло незнайомця поклали на саночки. З осторогою вирушили до села, яке зовсім недавно захопили гітлерівці. Дуже боялися зустріти німців, але все пройшло благополучно. Позвали маму, і всі втрьох внесли непритомну людину у хату. Це був поранений радянський офіцер. Швиденько переодягнули, заховали військове спорядження і розпочали перев'язку підручними засобами. Цілу ніч не спали.
На другий день незнайомець подав ознаки життя. Майже три місяці доглядали пораненого офіцера Радянської армії (а він признався своїм рятівникам, що льотчик і був збитий німцями). Хата була завжди замкнена, виходили лише вночі. Сусіди не видали німцям, але про всяк випадок придумали версію, що це родич і дуже хворий (німці як вогню боялися слова "тиф"). Капітан йшов на поправку. Скоро Зозів звільнили наші війська і офіцер "став у стрій", попрощавшись зі своїми рятівниками. Закінчилася кровопролитна війна і розпочалися мирні будні по відбудові народного господарства. Молоду комсомолку Аню посилають на комсомольську роботу у Західну Україну. Там і зустрілася із своїм чоловіком офіцером Радянської армії В.І. Дружковим.
Ганна Василівна Вдовиченко стала Дружковою Ганною Василівною (в ті буремні роки було не до весілля — розписалися і все). Пізнала долю дружини офіцера — постійні переїзди у різні гарнізони. У Казахстані народилася дочка. Побут був невлаштований, прийшлося все самій робити. Врешті, доля закинула іі у Липовець. Маючи уже вищу педагогічну освіту, розпочала працювати у Липовецькій середній школі. Викладала українську мову та літературу. Діти її дуже любили за толерантність, безконфліктність, душевне ставлення до них, безмірну доброту, цікаве проведення уроків та позакласних заходів. Колеги по роботі підмітили її майстерність у пошитті одягу. Дирекція школи доручила вести гурток крою і шиття і скоро запропонувала вести і уроки обслуговуючої праці. Улюбленій справі віддавала всю щедрість своєї душі. Прийшов успіх і визнання. Але думки поверталися до пережитого...
Довго шукав своїх рятівників тепер уже підполковник Ф.Д. Лапекін, але не міг "спіймати", бо сім'я Дружкових "гуляла" по багатьох гарнізонах Радянського Союзу. І, нарешті, знайшов у Липовці. Ось так і було посаджено 15 сосонок (по числу союзних республік СРСР). Прийнялися лише 8 і стали тепер великими. Знято відеофільм про перебування Ф.Д.Лапекіна у гостях у Ганни Василівни, який показано по білоруському телебаченню. Про героїчний подвиг Ганни Василівни писали всесоюзні, республіканські ЗМІ, в т.ч газета "Правда". Ще декілька разів приїжджав Федір Дмитрович у гості, а потім син — теж військовий. Нашій героїні — славній Ганні Василівні — в наступному році (27 лютого) виповниться 90 років. Дорога Ганно Василівно! Довгих ще років Вам життя, оптимізму, міцного здоров'я, щастя, родинного благополуччя та невичерпної наснаги!
 (1).png){kind=logo}
